Усіма можливими засобами потрібно запалювати
в дітях гаряче прагнення до знань і навчання.
Я.А. Коменський
Згідно Концепції загальної середньої освіти основним завданням загальноосвітньої школи є різнобічний розвиток індивідуальності, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб; формування в учнів бажання і уміння вчитися, виховання потреби і здатності до навчання упродовж усього життя; становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетенцій. Випускники школи повинні відчувати себе компетентними в будь-якій галузі, вміти творчо мислити, знайти своє місце в реальному житті. Саме тому я обрала проблему, над якою працюю: «Уроки хімії за науково-педагогічним проектом« Росток».
Мета - пристосувати навчання до індивідуальних до індивідуальних потреб різних учнів . Іншими словами, створення і організація умов, які ініціюватимуть дитячу дію.
Актуальність даної проблеми визначається змінами, що відбуваються в умовах реформування середньої освіти. Відбувається зміщення акцентів нових стандартів освіти: чому навчати?( оновлення змісту),для чого навчати ( цінність освіти), як навчати( оновлення методів навчання)
Новизна проблеми - переосмислення змісту та розробка нових підходів до вивчення хімії в умовах застосування активних методів навчання та самостійної навчальної діяльності учнів.
Для розв’язання цієї проблеми працюю над такими завданнями:
1)Навчити учнів самостійно робити вибір,адекватний їх здібностям.
2) Розвивати уміння ставити перед собою мету та приймати рішення
3)Навчити проконтролювати себе, свої власні дії та оцінити їх
4) Виявити та скорегувати утруднення ,що виникли.
5)Розвивати вміння погоджувати свою позицію із позицією інших учнів та спілкуватися
Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес із хімії в загальноосвітніх навчальних закладах.Предмет дослідження - методи організації навчання.
Провідна ідея досвіду - організація навчально-пізнавальної діяльності школярів через активні методи навчання, керівництво навчальними діями учнів та спонукання школярів до виконання різних видів завдань та здійснення самоконтролю, самооцінювання.Такий підхід допомагає організовувати навчання школярів таким чином, що вони стають «першоздобувачами» знань, у них формується інтерес до навчання.
Методологічну основу досвіду становлять Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття" (1993 р.). Закони України "Про освіту" (1991 р.), "Про загальну середню освіту" (1999 р.); "Концепція загальної середньої освіти" (12-річна школа) (2001 р.); Національна Доктрина розвитку освіти (2002 р.).
Теоретична основа досвіду базується на наукових засадах організації навчально-виховного процесу в закладах освіти (А.М. Алексюк, В.І.Бондар, С.У. Гончаренко, М.Н.Буринська, О.Г.Ярошенко, Л.П.Величко, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська, П.К.Селевко, Л.В.Занкова, Д.Б.Єльканін, В.В.Давидов, А.В.Вигодський); психолого-педагогічній теорії розвитку особистості в процесі її діяльності (С.П.Богарова, Г.І.Щукіна); концептуальних засадах спрямованої самореалізації та управління навчальним процесом у освітніх системах (В.І.Бондар, Н.П.Наволокова, М.І.Махмутов); науково-педагогічного проекту « Росток» ( Пушкарьова Т.О,ВасиленкоС.В.,Коваль Я.Ю.)
Арабський письменник і філософ Сааді зазначив: учень, який вчиться без бажання, - це птах без крил. Сьогодні, на жаль, хімія не є модним предметом. Та й в очах багатьох дітей можна побачити байдужість до навчання. Чому повинен навчитися сучасний учень? Учень повинен навчитися учитись, оволодіти універсальними навчальними діями, які породжують знання. Дитина повинна навчитись самостійно здобувати знання, збирати необхідну інформацію, висувати гіпотези,робити висновки та узагальнення.
Під час управління і організації навчально-творчої діяльності необхідно залучати учнів до активного пізнання і постійного пошуку з опорою на співробітництво і співтворчість. З метою створення творчого мікросередовища, забезпечення розвитку особистості учня, підвищення рівня його навчально-творчої компетенції обираю методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють підвищенню пізнавальної діяльності і спонукають дітей до активного навчання.
Діяльнісне навчання, як один із методів активного навчання, допомагає учням самостійно засвоювати зміст уроку, навчає вчитися, виробляє вміння вирішувати завдання під час навчально-пізнавальної діяльності. Саме тому у зміст завдань систематично включаю проблеми пізнавального та практичного характеру, які стимулюють думку учня, формулюють його інтерес до вивчення хімії та є ядром розвивального навчання, умовою свідомого засвоєння предмета. Матеріалом для створення проблемних ситуацій може бути хімічний експеримент, задачі, вправи, проблеми ужиткового характеру. Такі питання викликають інтерес в учнів, значить активізують їх розумову активність і діяльність.
Наприклад, під час вивчення теми : « Кислоти» у 7 класі для формулювання теми уроку застосовую елементи презентації, де зображені лимон, кропива дводомна, прісноводна гідра, мурашки. « Що ж їх об’єднує ?Речовини,які виділяють ці живі об’єкти – кислі на смак» Учні формулюють тему уроку.
При вивченні теми «Вуглеводи» можна поставити таке проблемне питання: «Чому хліб, якщо його довго жувати, набуває солодкого смаку?»
При демонстрації експерименту в порівнянні властивостей глюкози і фруктози учні зіштовхуються з проблемою: глюкоза реагує з гідроксидом міді (II), а фруктоза - немає. Чому?
Використання протиріч - наприклад, учитель ставить запитання: чи може при пропущенні CO2 через вапняну воду вийти прозорий розчин? Учні на підставі попереднього досвіду відповідають негативно (CO2 + Ca (OH) 2 = CaCO3 + H2 O), а вчитель показує досвід з утворенням кальцію ди гідрогенкарбонату (CaCO3 + H 2 O + CO2 надлишок = Ca (HCO 3) 2)
Наприклад, чи буде оцтова кислота як органічна кислота проявляти загальні властивості кислот? Учні висловлюють припущення, вчитель ставить експеримент, а потім дається теоретичне пояснення.
Наочні методи навчання допомагають подавати інформацію з опорою на малюнки, діаграми, графіки, схеми та таблиці. Використання готових схем або створення нових дають змогу спрямувати діяльність учнів на пошук та встановлення логічних ланцюжків, виробляє уміння виділяти головне, віднаходити закономірності, співставляти, аналізувати, робити висновки. Методика використання наочних методів навчання дозволяє учням самостійно заповнювати таблиці, використовуючи текст підручника, слухаючи розповідь учителя чи застосовуючи власний досвід, який формується на уроках хімії, фізики, біології, географії тощо; аналізувати інформаційну схему, запропоновану вчителем та знаходити розв’язок поставленої проблеми.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є створення на навчальних заняттях ігрових ситуацій
. «У дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу»(А.С.Макаренко). Дидактичні ігри використовую переважно на уроках узагальнення знань, їх закріплення чи вироблення практичних умінь і навичок. Ігрові ситуації допомагають підвищити емоційне сприйняття учнів, дозволяють уникнути перенавантаження, збуджують думку дітей та стимулюють їх творчу ініціативу. Ігрова модель навчання сприяє розвитку творчої уяви, формуванню навичок співпраці; створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції; надає можливість учневі самовизначитися. Перевагу надаю таким прийомам як « кіт у мішку», «скриня знань», «допоможи персонажу», «виправ помилку», «вилучи зайве», «хімічне доміно», «хімічне лото».
Сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та медіаосвіта відіграють значну роль у формуванні ціннісних орієнтацій школярів. Виділяю основні напрямки використання ІКТ та мультимедіа:
Демонстрація презентацій під час пояснення нового матеріалу;
ПК як засіб самоосвіти;
перевірка та закріплення знань учнів.
ІКТ мають ряд переваг: забезпечується доступ до інформації, підвищується ефективність та мотивація навчання, з’являються нові шляхи подання інформації, які полегшують її розуміння, роблять учнів більш впевненими та здатними вирішувати проблеми самотужки.
Важливим компонентом уроку є перевірка знань, умінь і навичок учнів. Сьогодні досить актуально використовувати тестову перевірку знань. Тестові завдання в першу чергу спрямовані на те, щоб виявити досягнення і вади учнів у навчальному процесі. За допомогою тестових завдань можна встановити зворотній зв’язок між учителем і учнем, змусити учнів старанно готуватися до уроку. Систематичне тренування учнів у розв’язанні тестових завдань сприяє мотивації навчання, покращує рівень успішності, стимулює самостійність школярів, підвищує інтерес до вивчення хімії.
Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до різних форм практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і самовдосконалення
